…Історія нашої країни розпочинається
І з історії твого роду, твоєї сім’ї,
з історії твоєї вулиці, твого міста.
/Академік Б.О. Рибаков/.

Історія виникнення селища
Селище міського типу Кушугум Запорізького району Запорізької області розташоване в 10 кілометрів від обласного центру, на південь від міста Запоріжжя.
Чисельність населення смт Кушугум на 2008 рік - 8400 чоловік, а кількість дворів – 3189.
Загальна площа селища 564,3 га.
Виникла сучасна назва селища – від назви ріки Кушугум / припускають, що назва походить з тюркського слова «КУЧУГУ», «дрібний пісок»/. Друга версія виводить назву від татарських слів КОШ – стан, ЧУМИ –«птиця». Д.І.Яворницький схилився до думки, що тюркське слово Кушугум це місце злиття річок. /Попередні назви селища – Кошегумівка, Велика Катеринівка\
Територія, на якій розташоване селище Кушугум в стародавні часи мала назву Дике поле. Половці, а пізніше Кримські татари і турки вкрай спустошили його. В 17-18 століттях ці землі переходять до складу земель Запорізької Січі. Отже, населений пункт заснований в 1760 році запорізькими козаками. З козацьких зимівників виникали окремі степові хутори. Селяни-втікачі і козаки займалися рибальством, скотарством, землеробством.
Лише тільки в 1774 році землі перешли до складу російської держави. Катерина ІІ щедро роздавала нові землі російським та українським поміщикам, які почали примусово переселяти сюди кріпаків з своїх володінь. В 1794 році за царським указом була переселена частина селян с.Турбаї Київського намісництва.
Землі, на яких наприкінці 17 століття утворився невеличкий хутір Кушугум дісталися племінниці Потьомкіна Графині К.Скавронській,яка наприкінці 17 століття вийшла заміж за графа Ю.Літта і пішла назва «Велика Катеринівка».Ця назва трималася аж д 1920 року.
Хочеться розповісти про церкву селища. Інформації небагато, фотографій не залишилось, в архівах даних не має. Церква стояла в центрі селища. ЇЇ побудували \за свідченням людей\ в 1913 році, на пожертвування. Правив Отець Ігнатій. Підлога була викладена плиткою. На свята – дзвонарі дзвонили. Але в 1939 році влада дала розпорядження – знищити церкву. Було це перед війною. Життя людей, які знищували церкву, не склалося, бо кажуть, хто підняв руку на церкву, той поплатиться. Люди, а в минулому діти, згадують, який час був страшний, як летіли дзвони, куполи. Залишилася підлога викладена плиткою, діти ковзалися. Згодом це місце віддали колгоспу. З 2007 року в невеликому приміщенні, на цьому місці проходять служби. В цьому році було закладено мощі для побудови церкви. Це перші паростки. Є велика надія, що буде у нашому селищі світла простора церква. Зараз носить назву – Релігійна громада Української православної церкви при храмі на ім’я в м ц Єкатерини за адресою вул..Тельмана 26 а.
В другій половині червня 1920 року в Кушугум ввірвався Врангель, але в жовтні цього ж року визволений Червоною армією. Громадянська війна в основному закінчилася, радянські люди приступили до відбудови зруйновано за роки господарства. В січні 1921 року біла створена сільська Рада. Першим її головою був Бондаренко Кирило Павлович.
Тяжким було становище трудівників села Кушугум. 1921 року посівну комісію в складі: Пасько Ф., Шелеста С.А., Дзюби А.М. і Ященко К. посівком розробив план весняно-польових робіт 1921 року. Підрахував скільки зерна не вистачає для посівів. Всього в 1921 році було засіяно: пшеницею – 279 десятин, житом -173 десятини, ячменем -272 і кукурудзою -306 десятин.
Але посуха завдала багато шкоди врожаю. Біля 90 % хліба загинуло, а 10% - дало врожаю по 3 пуди на десятину.
Боротися з трудностями легше. Якщо боротися разом. Ось чому ще в квітні 1921 року в селі було створено комнезам, засновником якого був Корній Каплієнко.
За документами Державного архіву Запорізької області встановлено, що в серпні-вересні 1941 р. Запорізьким сільським райкомом КП/б/У разом із Запорізьким обласним управлінням НКВС УРСР та штабом 12 армії на території району для боротьби з німецько-фашистськими загарбниками був створений партизанський загін, який мав діяти в Запорізькому та Василевському районах. Загін складався з трьох груп: перша базувалася в с. Верхня Хортиця, друга – с. Розумівка і третя – в смт Кушугум. Особливий склад загону нараховував близько 50 чоловік на чолі з командиром Кравцем Іллею Володимировичем та комісаром Неумивакою Никифором Несторовичем. В другій половині вересня 1941 партизанський загін був направлений в придніпровські плавні для боротьби з німецькими частинами. Крім того партизани за завданням штабу 12 армії проводили розвідку в тилу противника. Розповсюджували антифашистські листівки. Згодом цей загін розпався. Частина партизанів влилася до складу діючої армії. А частина залишилася на окупованій території.
Кушугумська група складалася з 14 чоловік:
- Буря Іван Пилипович,1902р.н. голова Кушугумської селищної ради;
- Баша Микола Семенович, 1922 р.н. робітник заводу №29 м.Запоріжжя
- Середа Іван Андрійович,1910 р.н. голова Кушугумського сільського споживчого товариства;
- Степаненко Андрій дем’янович /Дементійович/, 1905 р.н. секретар Кушугумської селищної ради.
-Шелест Сергій Афанасійович, 1913р.н. контролер заводу №29 м. Запоріжжя.
-Федорченко Гаврило Никифорович,1904 р.н. голова колгоспу «Великий Луг» смт Кушугум.
- Рогоза Володимир Олександрович, 1918 р.н., планувальник заводу «Комунар» м.Запоріжжя»
- Хоміченко Іван Степанович;
- Нехлюдов Леонтій /Леонід/ Федорович, 1919 р.н., експедитор Кушугумського Вапняного заводу;
- Петренський Павло Федорович;
-Козиряцький Прокопій Анастасійович /Ананійович/, 1900 р.н. працював на Кушугумському вапняному заводі;
- Білий Андрій Федорович, 1903 р.н. робітник заводу «Комунар» м.Запоріжжя.
Очолював Кушугумська партизанську групу Федорець Юхим Корнійович, директор Кушугумького вапняного заводу.
В зв’язку зі швидким наступом німецьких військ командир групи Федорець Ю.К. був змушений відступити разом з частинами Червоної Армії. Залишившись без керівництва група проіснувала до березня 1942 року і була видана провокаторами німецькій жандармерії. ВСІ 14 ЧОЛОВІК Кушугумської групи були розстріляні фашистськими окупантами в березні 1942 року на території колишнього радгоспу ім.. Сталіна на околиці м.Запоріжжя. /Підстава:П-102,оп.30а,спр.132,арк..13-19,78-83,90-112./Архівна довідка/.
Від німецько-фашистських загарбників захищали Батьківщину 753 жителі Кушугума, з них 314 загинули, 464 – нагороджені орденами і медалями.
В селищі видобували вапняк, тому залишилося багато тунелів, катакомб. Їх використовували під час війни. В 1943 році, коли німці йшли з селища, люди ховалися в цих тунелях. Восени селище було в вогні. Тунелі наповнювалися чадним газом і димом. Ті люди, які перші ховалися до схованки/тунелі були невисокі/, потім їх ледь живими виносили. В 1943 році коли німці тікали, бо наступали наші війська, вони почали людей виганяти зі своїх домівок, саджали на брички і везли, не знаючи куди.. Людьми прикривалися. Коли дійшли до Запоріжжя, німцям було вже не до полонених. Люди почали тікати , йшли у брід, у плавні додому. Раніш люди знали непрохідні місця,де мілко, де можна зловити рибу. Два тижні кушугумівці були у плавнях. А ті хто залишився, тушили пожари.
Воїни, які загинули в бою - поховали , зараз тут знаходиться меморіал. На 16 стеллах записані імена тих, хто загинув захищаючи наше селище Кушугум проти ніецькофашистських загарбників. Вічна слава їм! Низький уклін! Кожного року, 14 жовтня жителі селища відзначають, як день визволення від фашистських загарбників.
В селищі Кушугум є ще один пам’ятник загиблим воїнам, знаходиться він по вул.. Жеріхова і вул. Тяпкова. Пам’ятник був поставлений двом льотчикам, які свій палаючий літак, ціною власного життя, відтягнули від селища літак, щоб спасти жителів .
На території селища Кушугум є пам’ятники історії та культури IV тис. до н.е. і I пол.. ІІ тис. до н.е.
Це 3 кургани могильники: №4019, 4020, 387.
№4019 – за 3км. На схід від північно-східного краю селища – два земляні насипи висотою 0,5м. і 1,5м d 17м і 40м.
№4020 – за 2км на схід від південно-східного краю селища – шість земляних насипів висотою від 0,3м до 1,2м d 18м до 24м.
№387 – за 1,5км на схід від селища – чотири земляні насипи від 0,5м до 5,5м d від 14м до 46м.
Ці пам’ятники культури знаходяться на орендованих землях ТОВ «Олександр – Агро».
Забудова селища міського типу представлена кварталами з одноповерховою забудовою. За функціональним призначенням території селища поділяються на сільськогосподарське і виробниче. В межах кожного кварталу окремо відображені землі житлової забудови та землі загального користування.
В селищі в центрі розташована Кушугумська селищна рада. Побудована в 1949 році. В цьому приміщенні - бібліотека №1. Розпочала роботу в 13 червня 1950 році, перший бібліотекар Федорець Тамара Юхимівна. Бібліотека №2 була відрита 1 вересня 1972 року. В селищі після війни був клуб невеличкий, одноповерховий, де збиралася молодь, де проходили вечори, свята. А згодом приміщення розвалилося. Так і немає в селищі клубу. При бібліотеці №1 працює гурт «Щедрі серця» під керівництвом художнього керівника Паленко В.М., яка заснована в 2005 році. Кожні свята не проходять без них. Талантами наших земляків збагачується духовна скарбниця нашої нації, її культура та мистецтво.
Можна позавидувати їхньому ентузіазму, бажанню співати.
На 1986 рік було в селищі 2 масових, колгоспна, профсоюзна, шкільна бібліотеки. В селищі на 2008 рік – працює три бібліотеки.
В нашому селищі проживає поет, гуморист, сатирик – М.Білокопитов./р.н. 11.02.1954/ Фейлетони, гуморески, усмішки, жарти, байки – його творіння .Його перша збірка – «Вовча наука»./1991/ Також його інші збірки – «Міні в моді» /1994/, «Нечиста сила»\1995\. Друкується в газетах і в журналах України.
В селищі міського типу Кушугум розташовані відділення Укрпошти, Укртелекому, будинок побуту, Кушугумська СШ «Інтелект» І – ІІІ ступеня, дитячий садок «Ромашка», Кушугумська міська лікарня, аптека, підприємства торгівлі /продуктові магазини та кіоски/.
Транспортне забезпечення смт Кушугум з обласним центром здійснюється за допомогою електропоїзду та маршрутних таксі, які слідують від залізничного вокзалу «Запоріжжя -1» через смт Балабино в смт Кушугум.

Підготувала матеріал
Завідуюча бібліотекою №1 Самохвалова Н.В.